Річард Бренсон. Virgin Group

Народився 18 липня 1950 року у Великобританії, графстві Серей, у родині графа Едварда Бренсона. Батько Річарда страждав – дислексією. Він не зміг поступити в Ітон і одружився на стюардесі, налаштувавши тим самим проти себе все своє благородне сімейство. Іветт Флінт, мати Річарда була авантюристкою – вона переодягнулася чоловіком щоб здобути професію пілота (жінок в небо не брали). Пізніше стала стюардесою, але із заміжжям кар’єра перервалася. У родині були труднощі з грошима, тому Іветт ткала килимки, плела кошики і т.д. 

У Річарда були всі передумови до блискучої кар’єри на будь-якому терені. Від батькових предків він успадкував аристократизм, мудрість і витримку, а від материнських – витривалість і авантюризм. У школі в Бренсона виникли труднощі. Поки він був капітаном шкільних команд з футболу та регбі, йому багато чого прощалося. Але після травми ноги його почали, пороти щодня, фактично з будь-якого приводу – погано читає, не вивчив урок, неправильно заправив ліжко і т.д. 

Першим досвідом бізнесу у Річарда була торгівля різдвяними ялинками під час канікул. Тоді ж він приступив до виведення папуг, які дуже добре розкуповувалися. Але Бренсон виїхав до коледжу, де знайшов собі глобальне заняття – реалізація, вигаданої ним програми реформування «Stowe School». Виникла програма під впливом модних тоді ліберальних віянь в освіті, згідно з якими молодь вважалася ущемленої в правах. Річард придумав, як «ображеним» надати можливість висловлювати свою думку – став видавати журнал «Student». 

Для видання журналу були потрібні спонсори, і Бренсон вирішив розміщувати платну рекламу. Так як телефону не було, він дзвонив рекламодавцям з вуличного автомата, притому безкоштовно! Зателефонувавши на телефонну станцію, він повідомляв, що його неправильно з’єднали, а монету проковтнув автомат. Телефоністка з’єднувала його з потрібним номером, кажучи – «З вами буде говорити містер Бренсон!» – І всі брали її за секретарку крупного боса. У Річарда було не більше п’яти хвилин на одну розмову, інакше могла втрутитися «секретарка» і недоречно повідомити, що час вийшов. Тоді-то і виробилася його агресивна й безкомпромісна манера спілкування з діловими партнерами. Рекламодавців буквально гіпнотизувала легка і пробивна манера: «Здравствуйте, я – Річард Бренсон. Мені вісімнадцять. Я видаю журнал, мета якого – зробити щось справді корисне для молоді». 

Журналу потрібні статті, Річард виписав з довідника «Хто є хто» прізвища всіх знаменитостей і розіслав по їх адресах листи, з пропозицією висловитися з приводу проблем молоді. Як не дивно, всім було що сказати, і відповіді буквально завалили «редакцію». Слава прийшла до Бренсона абсолютно несподівано. Про нього в статті «Британські таланти і їх успіхи» написав Vogue. Журналісти горіли бажанням взяти у нього інтерв’ю, під час якого Річард не моргнувши оком збільшував тираж останнього номера «Student» в десятки разів. Однак, через два роки журнал прогорів через проблеми з розповсюдженням. Але це не мало фатального результату, паралельно з видавничою діяльністю Річард розвивав консультаційний центр допомоги молоді, який успішно працював при «Student». Співробітники редакції перетворилися на кур’єрів, психологів, юристів і лікарів для численних майбутніх мам, алкоголіків, наркоманів і людей з нетрадиційною орієнтацією. Ідея виявилася настільки живучою, що центр продовжує функціонувати і зараз. 

Наступною авантюрою був продаж грамплатівок із знижкою до 15% і їх доставка поштою. Тоді ж, в 1970 році, Річард заснував фірму, що займається розсилкою платівок, і назвав її «Virgin Mail-order». Бренсон почав впевнено набирати оберти в новій сфері. Хоча, не обходилося і без неприємних сюрпризів. Так, одного разу страйк поштових службовців завдав фірмі серйозної шкоди. Проаналізувавши ситуацію, Річард не скрутив торгівлю, а, навпаки відкрив свій перший магазин з продажу грамплатівок. Замислившись над розширенням бізнесу, Бренсон спробував залучити до співробітництва відомих музикантів. Але всі вони були пов’язані контрактами з великими фірмами грамзапису, що мають власні торговельні мережі. І тоді він прийшов до чудового висновку: якщо не можеш перекупити рок-зірку у конкурентів – створи її сам! Таким чином в 1972 з’явилася студія звукозапису – «Virgin Records». Першою «зіркою» став Michael Oldfield – дев’ятнадцятирічний композитор, досконало грає на двох десятках музичних інструментів. Через рік вийшов альбом «Tubular Bells», який розійшовся тиражем в 20 мільйонів. Гроші, отримані за цю платівку, годували «Virgin» три роки. 

Так Бренсон Річард став мільйонером, проте спосіб життя він анітрохи не змінив. Наступною його знахідкою стала панк-група «Sex Pistols», творчість якої була настільки епатажним, що призводило до арештів музикантів, судових розглядів і величезним накладами пластинок. У 1978 Річард відкрив молодого співака і композитора Ноктракта, який незабаром став широко відомий під ім’ям Sting. Було й безліч інших суперзірок, наприклад – «Роллінг Стоунз», Джанет Джексон та інші. 

З часом Річарду захотілося перетворити «Virgin» в багатопрофільну компанію. Спочатку це були споріднені сфери бізнесу – виробництво і розповсюдження кінофільмів, відео-та музичних програм. У 1983 з’явилася «Virgin Vision». Рік потому розпочав роботу «Music Channel» – перший в Європі цілодобовий музичний телеканал. У той же час, Річард спробував свої сили як кінопродюсер і актор, профінансувавши екранізацію відомого роману Джорджа Оруелла «1984» і знявшись в головній ролі. Потім «Virgin» став проявляти активність у торгівлі нерухомістю і в туристичному бізнесі. З’явилися «Virgin Hotels Grope» і «Virgin Holidays». У 1983 розпочала свою роботу «Virgin Games» – фірма з виробництва комп’ютерних ігор. А в 1987 він першим у Європі почав закупівлі комп’ютерних ігор для Sega. У 1984 була організована «Virgin Atlantic Airways» – авіакомпанія, яка выдыбрала пальму першості у «British Airways». В історії блискучих перемог Бренсона дивує те, що для своїх найнесподіваніших ідей він завжди знаходив спонсорів. Наприклад в 1993 з’явився напій «Virgin Cola», яка потіснила «Pepsiі» і «Coca-Cola», посівши третє місце у Великобританії за обсягом продажів. При цьому «Virgin» фактично виступала лише ініціатором ідеї. Сировина привозилася через океан канадськими партнерами, виробляла напій незалежна фабрика в Йоркширі, а поширенням займалися великі торговельні мережі. Майже одночасно з цим з’явилася – «Веджін Горілка». У Бренсона постійно виникають нові ідеї. Джерелом їх часто служить його пухка записна книжка, з якою він ніколи не розлучається, заносячи в неї зміст розмов з діловими партнерами і співробітниками. На сьогоднішній день Річард Бренсон займає четверте місце в списку найбагатших людей Великобританії і має статки майже в 2 млрд доларів. Також читайте 10 уроків успіху Річарда Бренсона.

P.S. Virgin перекладається як «незаймана», складно сказати чим керувався Річард вибираючи таку назву, може це було просто бешкетництво?